Відповідальна влада, реформування країни, розбудова армії, європейська та євроатлантична інтеграція
Як і в 2014 році, абсолютно всі піддані РФ сприймають можливий наступ своєї армії на Україну як щось позитивне, різниця у імперців та «не таких русских» виключно в шкалі емоцій, від побєдобісної істерії до стриманої гордості та великодержавного жалю до бунтівних «укрАінцев».
І я б не радив розраховувати на солодкоголосі розповіді лукавих російських «вольнодумців» про «небоєздатну путінську армію», вона так само як ЗСУ набувала навичок у війні з нами, а ще наприклад в Сирії, і оцініть як вони зайшли в Карабах.
Тому небезпека смертельна, і вона нікуди не зникне ще багато років, які б обіцянки «миру» та «договориться посредине» розбалансованому українському суспільству не давали безвідповідальні політики, і які б шапкозакидувальні «мобілізації» не оголошували професійні «герої» замість справді піти до військомату.
Захід прекрасно усвідомлює цю небезпеку, але воювати за нас точно не буде – тому діалогом з Путіним намагається дати Україні чергову передишку для приведення в порядок державного механізму та підвищення обороноздатності, які обрушив прихід до влади популістів.
Наше домашнє завдання залишається незмінним – відповідальна влада, реформування країни, розбудова армії, європейська та євроатлантична інтеграція.
Хто це здатен реалізовувати, а хто тільки перелякано скиглить «дайте нам гроші і НАТО» — як на долоні.
Думайте.
